Весна собі вдягнулась в дощовик
Й по калаба'нях спритно шпацерує...
А сонце, від дощу сховавши лик,
Вже довший час по небу не крокує.
Кудлаті хмари сірий сум несуть,
Довкілля позіхає, спляче-сонне,
Безперестанку зверху воду ллють...
Втомило всіх це диво "макаронне"!
Вже стільки сліз не впитує земля,
Дерева змокли геть без рощепірок.
Панує Дощ на троні короля
Й не хоче залатати в небі ді'рок.
Але й його правлінню при'йде крах,
Ярило-я'сний Цар вбере корону.
Зів"ється в піднебесся жайвір-птах
І розірве' завісу "макаронну".
13/04/18/