(Фантазії, дивлячись на малюнок, -
і жартуючи, й серйозно)
Королева, не інакше!, -
І нехай хоч що там кажуть люди... -
Сивина.., обличча в зморшках,
Так, але ж хода.., статура.., груди.., -
Конкурс: "Місіс Надвечїр'я", -
Виграю його, беззаперечно,
А інакше й буть не може,
Й сумніватися тут недоречно.
"Королевою містечка",
Так мене колись - то називали, -
Скільки ж років пролетіло.., -
Подружки, що разом дівували, -
Ой, нікого вже ж немає,
В кожної з них склалась своя доля.., -
Ні, мені перемагати
В конкурсі потрібно, - Божа ж воля...
Молодь, та, авжеж, сміється:
Дивина, мовляв: в такому віці,
І на подіум, - то ж нонсенс!, -
І не десь, а у самій столиці?!
Ну, то й що? - Банальна заздрість, -
Ач, як я висловлюватись вмію.., -
Конкурс, спонсори.., - сюрпризів
Буде усіляких, розумію,
Так, і гроші ж чималенькі
Вкладені, й ніякі то не жарти, -
Отже, "Місіс Надвечір'я",
Де свої і правила, й стандарти...
А поки біля люстерка:
Себе розглядаю, чепурюся, -
Як на вік свій, ще й нічого,
Ще за нагороду поборюся...
Цирульник Андрій