У гаю зеленім зозуля кувала,
Моі сиві роки пташка рахувала,
Скілки б мені, пташко, ти не рахувала-
Іх для мене,рідна завжди буде мало
Зозуле,зозуле,ключнице- пташино,
Не живе без ліку ні одна людина,
Пролітають роки,світлі дні минають,
В далеч відлітають,І там пропадають
Зозуля кувати з гаю перестала,
Мабуть, моі роки всі порахувала,
Озовися, пташко, додай хоть краплину,
Щоб побачить в щасті неньку Украіну