Я по колу...
Я знову по колу
біжу, віддаляючись в темряві ночі...
Щось не так на планеті...
Я кволий,
і мрію про коми, що крапки пророчать...
Тут шматками!..
Сирими шматками
нарізане небо на дошці екрану,
де недоля піклується нами,
дбайливо маскуючи совісті рани...
Достеменний...
Цей світ достеменний,
як графіка твого нового айфону...
Але ти - лише часточка сцени,
де знову показують втечу з полону...
І звичайно...
Ми просто звичайні...
Знаходимо мрії у власних невдачах,
відмовляючись жити негайно
по тому, як хтось над душою заплаче...