Найлегше в щастя віриться вночі:
коли спішить самотній перехожий,
а ти, щасливий, не спішити можеш,
шануєш неба чорну височінь
і, мимоволі, пальцями на склі
наївно пестиш хмарку, ніч і місяць,
і радий, що на склі багато місця
для неба, ночі, щастя і землі...
Мій перехожий скоро зовсім зник –
за темним рогом клопотів буденних,
а я – пильную ніч благословенну,
допоки щастя не розмів двірник...