Не клич мене на горе, ще не клич...
Я не забув іще колишнє горе.
Я ще не маю сили до повтору.
І радості, і горя – ще узбіч.
Не клич мене на сльози, сліз нема.
і ще минулих сліз сліди не всохли.
Я не забув, як вітер студить щоки,
коли на серці розпачу зима.
Не клич мене туди, де чорна шаль
ще душить світло дзеркала в обіймах.
Не клич мене на горе: горе – відьма,
а я не люблю відьом і печаль...