http://www.stihi.ru/2013/04/30/5005
Однажды два купца, Кузьма и Пантелей,
Везли товар на ярмарку в столицу:
Мешки с мукой, перловку и пшеницу.
Вдвоём, да с разговором, веселей.
Вот на пути река, бежит поток…
Ну не река, а речка Переплюйка,
И не поток бежит, змеится струйка.
Над нею мост, да нет – скорей, мосток.
Тут вопрошает Пантелей Кузьму:
«Как думаешь, с телегами проедем?» –
«Конечно! Это ж мост! Чего мы медлим?»
И Пантелеюшка поехал по нему…
Почти до берега другого докатил.
Кузьма за ним уж следом собирался,
Как мост вдруг заскрипел, заволновался;
И проломился, рухнул весь настил!
Коняшка и телега в один миг,
С товарами, – да в мутную водицу.
А Пантелей, держась за поясницу,
Встаёт и охает, как немощный старик.
«Кузьма! Скорей! Товар намокнет мой!»
А тот в ответ: «Да так тебе и надо!
Купил я у тебя, такого гада,
Мешок муки с червями той зимой!!»
Зло не храни, умей других простить.
Иные, не показывая виду,
Годами помнят всякую обиду,
И ждут момент, желая отомстить.
© Алексей Кокорин. 2013 г.
Аднойчы два купца, Кузьма і Панцялей,
Везлі тавар на кірмаш у сталіцу:
Мяшкі з мукой, пярлоўку і пшаніцу.
Удваіх, ды з гутаркаю, весялей.
Вось на шляху рака, бяжыць струмень…
Ну не рака, а рэчка Пераплюйка,
І не струмень бяжыць, уецца струменьчык.
Над ёю мост, хутчэй, масток.
Пытае Панцялей Кузьму:
"Як думаеш, з калёсамі праедзем?" -
"Вядома! Гэта ж мост! Чаго марудзім?"
І Панцюлеюшка паехаў па ім…
Амаль да берага ўжо дакаціў.
Кузьма за ім ужо збіраўся следам,
Як мост раптам зарыпаў, захваляваўся;
І праламаўся, паваліўся ўвесь насціл!
Конь і калёсы ў адно імгненне,
З таварамі, - ды ў каламутную вадзіцу.
А Панцялей, трымаючыся за паясніцу,
Устае і вохкае, нібы стары нямоглы.
"Кузьма! Хутчэй! Тавар макрэе мой!"
А той у адказ: "Ды так табе і трэба!
Купіў я ў цябе, такога гада,
Мяшок мукі з чарвямі той зімой!!"
Зло не захоўвай, умей прабачыць.
Іншыя, не паказваючы выгляду,
Гадамі памятаюць крыўду,
Чакаюць момант, жадаючы адпомсціць.
Перевод на белорусский язык Максим Троянович