На глибині душі потонуті світи,
Здіймають хвилі не мого життя.
Я більше не боюся самоти.
І знаю,ти-іллюзія моя.
Я не мандрую,але бачу всесвіт,
Розлитий на пів-кулі океан.
Це все уява,а не досвід,
Я в цій уяві ожива.
В ній так багато інтонацій,
Багато вигадок,казок.
І так багато варіацій,
Як в цілом всесвіті зірок.
Я доторкаюсь до життя-уяви,
До всіх потонутих світів.
Мій мандрівник,іллюзія моя.
Ти лиш одне з уяви вікриттів.