Я біжу від тебе, і навколо
Віє вітер, немов зоря
Розпушила свої прозорі,
Дивовижні, прості волосся.
Я біжу і немає дихання,
Не тремтить зараз серце моє,
Тихі-тихі його вагання,
Як обличчя моє сумне.
Куди бігти? Навіщо змагання?
Знай, ніхто не прийме тебе —
Тільки він і його кохання
Зрозуміє і собі візьме.