Як матері це горе пережити,
Був гарний син, та вже його нема…
Хотіла внуками своїми порадіти —
Та не збулось — мрїї взяла війна.
Важкі тепер часи настали, мамо,
Тривога огортає всіх серця.
Війна у нас ведеться з ворогами,
Жорстокими такими без кінця.
Щасливо без війни ми виростали.
І в мене є уже своя сім‘я
Сини… та часто спомини вертали
В родину нашу, де зростала я.
Вже виросли вони, все ж пам'ятаю...
І внучка теж вже добре підросла.
Живемо ми у нашім ріднім краю,
Та в багатьох війна це щастя відняла.
Ти знаєш як — сама ж бо воювала,
Війна страшна, кругом згорає все.
Але тоді ви ворога всі знали,
Чужим був ворог, що біду несе.
В нас ворог убиває із-за спини,
Він може жити рядом, наче свій,
Та він не любить нашої країни
І бореться із нею, як чужий.
Тривога огортає безупинно
Сум, біль засіли в серці і в душі —
Багато юнаків за Україну,
Уже поклали голови свої.