Ліна КОСТЕНКО "І як тепер тебе забути?"
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.
***
И как тебя забыть, а надо?
Душа до края добрела.
Такого сладостного яда
Ещё ни разу не пила.
Такой нетронутой печали,
Той жажды, что не утолить,
Такого вскрика и молчанья,
Такого света, что слепит,
Такой бездонно-звёздной ночи,
Той бесконечности в судьбе!..
Всё это может и не строчки...
Цветы, что брошены тебе.