Наша Киевская Русь

Марина Митаки
Заспівали нашої волі
Ми не реквіум, а марш.
Розірвали рідні долі,
Ви бравадою «Крым наш!»

Браття рідні, схаменіться!
Ну навіщо нам війна?
В очі ворогу дивіться-
В жилах кров у нас одна.

Ворожнечі не сприймаю
Та за кожного молюсь.
Хай нас знову возз’єднає
Наша Киевская Русь.


Это реакция на стихи
                Как по улицам Киева-Вия
                Ищет мужа не знаю чья жинка,
                И на щеки ее восковые
                Ни одна не скатилась слезинка.

                Не гадают цыганочки кралям,
                Не играют в купеческом скрипки,
                На Крещатике лошади пали,
                Пахнут смертью господские Липки.

                Уходили с последним трамваем
                Прямо за город красноармейцы,
                И шинель прокричала сырая:
                "Мы вернемся еще - разумейте..."

                Май 1937   - Осип  Мандельштам.
Вот таким странным образом стихи из прошлого становятся актуальными в настоящем.