Де б ти, не був! О, ти - козаче!
Подвір'я пам'ятай, родинне, отче,
Там ненька жде мене, тебе юначе,
Тихесенько в хустинку може плаче.
Сьогодні ми, при важній справі,
Часу нема, до тих - родинних,
Вчора в товариша були "минини",
Поіздка завтра і когось христини.
Там ми - поважні гості, дуже!
В чужу краіну, летимо! - Оба!
Фуршет, проєкт і почесті - ого,
Жіки, авто, нічніі клуби-казино.
Забув про рідний дім, свою оселю
Де босоніж може блукав - Отелло,
Калюжі виміряв, оббігав все село,
О, Мауглі у верболозах, де було.
Юність, веселкою немов - веселом,
Сільське життя, гаряче з молоком,
Хіб теплий мами з печі, із рожна.
Марнотне інколи, світськеє життя!
Летить-біжить стрімке без каяття,
Сліпе і вабить, але без вороття,
Воно є насолода, лиш - без пуття,
Линуть слова, лунають: "Таке буття"
Деб ти не був друже, може - була,
То знай, життя одне, земля - одна!
Краіни, радість і сльози, бачила я!
Але найкращою Земля, є лиш - моя!