Хтось підклав мені чужі чернетки –
жодної із них не впізнаю...
Почуття – чужі. Чужі абетки.
Хоч одну верніть мені мою.
Не мої слова в чернетках сірих.
Соромно вдивлятись в не своє.
Не чернетки, а якась зневіра
в почуття римоване моє.
Я таке не міг створити звіку,
зроду я такого не писав...
Може, я змінився з часом, з віком
і себе колишнім не впізнав?..