Ти закохана так, що мені навіть трішки незручно –
я не звик, що є хтось, хто кохає сильніше, ніж я.
І кохання твоє не посилила б навіть обручка.
Я уже не питаюсь, я знаю: ти справді – моя.
І не звик, як ти кажеш "твоя", і напевне не звикну.
Із єдиного слова жіноча молитва: "Твоя".
Ти молитися будеш цим словом, я знаю, довіку.
І з тобою довіку залишусь намоленим я.
Бездоганна закохана ти і беззахисна, звісно.
Всі, хто щиро кохає, – беззахисні, доля така...
Ти не кажеш, та після "твоя" чую – "нині і прісно",
і невидимо хрестить мене твоя тепла рука...