Я кохаюсь на тихому рідному слові "любисток".
Є чимало тих слів, але зараз – "любисток", і все...
Щось у ньому, погодьтесь, є світле і чисте, і, звісно,
є любов... Хай це слово насправді любов принесе.
Вічна магія слів ходить людству услід не даремно:
хочем ми, чи не хочем, у слові ми змушені жить.
І слова, як і люди, є чемні, а є і нечемні.
Часом – словом щасливий, а часом – і серце болить.
А сьогодні від ранку на слові "любисток" кохаюсь.
Ось "любисток", "любистки" – так легко і хороше так...
Наче словом простим до грудей цілий світ пригортаю.
Рідне слово... Любисток. Любові великої знак...