Наче невидимим крилом обіймаєш
Так лагiдно, що знову сльози на очах.
До себе нiжно, як дитину, пригортаєш,
I майже вiдпустив мене навiки страх.
Там, де я – ти завжди будеш зi мною,
Мовчати разом, i вiдчайдушно кричати.
Менi байдуже, що говорять за спиною,
Адже вiрять в те, що не можуть знати.
Не бiйся їх, на щастя, вони не бачать
Цей дивовижний свiт в твоїх очах,
I тому нiкому навмисне не розкажуть,
Що ти давно живеш на Небесах.
Моя рiдненька,
Пробач мене, бо я, як мала дитина,
Яка шукає мати, а кругом вiйна….
~~*~~
2018 г.