Як добре, що на сході сонця
Гуляє тінь від прохолоди,
Яку відчиненим віконцем
Ласкаво прошу до Господи.
Як добре – новий день світає,
Та всі близькі живі-здорові
І, що Земля моя святая
Незмінна у своїй основі.
Як добре, що безцінним даром,
Життя під ніжним ореолом
І що світило незабаром
Знов пройде нескінченним колом.
Як добре, що я вмів кохати
І ті світанки незабуті,
І що моя спочила мати
Змогла дві смерті відвернути
Від мене. Мамо, рідна мамо,
Ти за уявним потойбіччям,
Як при житті, - змогла так само
Своє засвідчити величчя.
Як добре, що свої стежинки
Я не зганьбив сліпим пороком,
І що призахідні ужинки
Не стануть вже гірким уроком.