Варяг, прийди і научи,
Як безтолковщині прожити,
Щоб їсти з салом калачі
І як весною сіять жито;
Щоб у бомжів було житло
І як дороги будувати,
Та щоб не хиріло село
І як на сік чавить томати.
Майдан уже своє зробив:
Змінив натільник на сорочку
І як зумів – кілка забив
У ніби «правдоньку сорочу»…
Та на душі гірчить полинь,
Бо, майже, ті ж лишились «слуги», -
Зроби з Майдана Тянь-Ань-Минь
На ній щоб кінчились потуги
Отих, під арками звірюг,
Що тягнуть в дім все, що попало,
Згони до шибениць злодюг
І зрий під ними ґрунт оралом.
Тоді уже без допомог
Самі зуміємо прожити,
Бо з нами знову буде Бог,
Тож перестанем слізно нити.