Романс із кінофільму «Дні Турбіних»
- переклад Володимира Туленка
Знову всю ніч соловейко наспівував,
Місто мовчало, хати і двори.
Пахощі дивні акації білої
Розум забрали, нам казку створив.
Поруч садки умивалися зливами,
Води в ярках спочивали тоді.
Боже, якими були ми наївними,
Як же ж тоді ми були молоді.
Минули роки, зробили нас сивими.
Десь причаїлася ця казка тепер.
Тільки зима захурделить красивая,
Нам нагадав, те колишнєє все.
Хай вітер дме із скаженою силою,
Знову налинуть одні й ті ж думки:
Пахощі дивні акації білої
Вже не повернеш, як юні роки.
КА-РА-ОКЕ:
https://www.youtube.com/watch?v=aRVBPu3Ddds
*****
Романс из кинофильма «Дни Турбиных»
Слова М. Матусовского
Музыка В. Баснера
Целую ночь соловей нам насвистывал
Город молчал и молчали дома
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума
Сад весь умыт был весенними ливнями
В темных оврагах стояла вода
Боже какими мы были наивными
Как же мы молоды были тогда
Годы промчались седыми нас делая
Где чистота этих веток живых
Только зима да метель эта белая
Напоминают сегодня о них
В час когда ветер бушует неистово
С новою силою чувствую я
Белой акации гроздья душистые
Невозвратимы как юность моя.