Затягну потугіше краватку,
Наваксую щіблєти свої
І тоді аж до самого ранку
Буду слухати спів солов’їв.
Непотрібно другої принади,
Бо в травневу ніч не до снів
Солов’їні кохання рулади
Найчесніший під місяцем спів.
Порівнянням не стане «фанера»,
Що доноситься із приймача.
Солов’їного співу манера
Завжди знайде свого слухача.
Затріпоче на тілі рубаха
Ритму серця моєму під стать,
Бо співає ота сіра птаха,
Як мені у житті не співать.
Тож послухаю щастя пташине,
Порадію чудовій весні.
Хай кохання над всесвітом лине
І хоч йоту поверне мені.