http://www.stihi.ru/2018/04/11/5132
Оригінал:
Одягаю смирення сорочку.
В ній ніколи не буду крилата.
Ще скимить ,мов щеня у куточку,
Та любов ,яскравіша від злата.
Я її спеленаю мовчанням.
Замолю, щоб не прагла до світла.
Бо вогненна вона,мов багаття.
Хай заспрагла вже більше не квітне.
Я заллю в серці полум’я болю.
Хай же згаснуть запалені мрії.
Відпускаю я відчай на волю.
На молитви лиш маю надії.
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Надеваю смиренья сорочку.
Никогда в ней не буду крылатой.
И скулит, как щенок в уголочке,
Та любовь, что блестит ярче злата.
Я её спеленаю молчаньем.
Умолю, чтоб на свет не тянулась.
Если пышет кострами ночами,
То хотя б не цвела, а – уснула…
Я залью в сердце пламя то болью.
Пусть погаснут мечты – не согреться…
И отчаянье выйдет на волю.
На молитву надежда лишь в сердце.