Его цветы остались на комоде,
В прихожей в зеркале гуляет тень,
Творится что-то странное в природе –
Метели в марте каждый божий день.
Температура, бродит в мире вирус,
Все чувства превращаются в золу.
Луч солнца робкий, на стене папирус
Позолотив, улегся на полу.
И мысль еще туманна и невнятна,
И голос мой простуженный пусть груб,
Но вспоминаю солнечные пятна
И море, и тепло любимых губ,
И шторы из цветастого сатина
Летали словно крылья за спиной.
…И хочется лишь дольку апельсина
Из рук его, но только снег – стеной.
28.03.2018 г.
http://www.stihi.ru/2018/11/16/1961
Перевод Валентины Лысич
Його букет лишився на комоді,
В передпокої в дзеркалі ще тінь.
Незрозуміле твориться в природі -
У березні гуляє заметіль.
Температура, ходить в світі вірус,
Перетворились в попіл почуття.
Промінчик сонця, на стіні папірус
Позолотивши, ВЛІГСЯ на взуття.
Думки ЩЕ НЕОЗНАЧЕНО-туманні...
голос мій ще грубий, бо захрип.
Та я вуста все згадую жадані
І плями сонячні, і моря схлип,
І штори із квітчастого сатину,
Мов крила за спиною - оберіг.
Мені б лише частинку апельсину
З рук милого, оле стіною - сніг.