ВЕЧОРНИЦІ
ось така пісенька...
Я приїхав би до Вас на вечорниці
в час, коли домріє мрії світлий день.
Та нажаль нас роз'єднала залізниця
й не співати нам розважливих пісень.
Сині проліски очей, немов зірниці,
сині сутінки сховали в синій млі.
Й лиш летять, летять на Ваші
вечорниці
мої мрії, ніби в вирій
журавлі.
Зодягнули б ми до ранку вишиванки
і злилися б наші хрестики і гладь.
Та не хоче залізниця мене з ганку
привокзальної платформи відпускать.
Де не глянеш, скрізь горить червоне
світло
та транзит очей байдужих провідниць.
І табло: нулі малює - трішки підло,
замість Ваших тих, жаданих,
вечорниць.
Ви танцюєте без мене вже напевно
й чиїсь хрестики торкають Вашу гладь.
Я ж шукаю вільне крісло і ...даремно.
Бо, як можна зараз ...крісло -
обіймать?!
Уявляю, як блищать Ваші коралі
і, як горнеться до "горлиці" партнер...
Й не мене зве в залізничному вокзалі
репродуктор, ...та
і той за мить
завмер...
Та я знаю: сонце зранку колісницю
свою викотить на обрій золоту.
І отямиться розлучень залізниця,
й нам назустріч ляже в колію святу.
Забере свої обійми
ніч - чорниця
і сховається за маківки дзвінниць.
Хай не втрапив я на Ваші вечорниці,
Нас єднає щось - дорожче
вечорниць.
Я приїхав би до Вас на вечорниці...
ВК 9 квітня 2018 ХерСон