Весняним сонечком зійду в тобі,-
до хуторського осуду байдужа...
хоч ми осінні, сивочолий друже,
хоч лінощами до пригод слабі,
та привітала нині й нас весна,
тримаю ніжні крокуси, щаслива,
а небо нам зірОк дарує зливи,
й замовкла врешт докучлива вина...
до ранку простояли у саду,
п'яні від цвіту, від обіймів щирих...
забутих досвідів важкезні гирі
ревниво нам пророчили біду.
Та ми нікого, крім весни, не чули,-
благословінням повнились серця,
ти шепотів "кохана"без кінця,
а я до тебе Мавкою горнулась...