Невже життя – то лиш удари долі
І гіркота – ото його напій?
Минають дні, як вихор і поволі
В яремності нечуваній і злій.
Роки минають у нестерпнім схлипу,
Та озирнутись їм немає змог,
Бо відбувають в чорному осліпу
І їх розвіяв безпощадний смог.