Не зникають до власної смерті
І так само – до болі та зрад.
Можна звикнуть до хліба із дерті,
Чи лукавих зміїних порад.
Та існує багато ще звичок,
Від яких потерпає народ
І на всі не навісиш табличок,
Не заклеїш непотребу рот.
Особиста потрібна пособа,
Щоб уникнути витівок зла
Та примовкла в жадобі утроба
І щоб доля лиш користь несла.