Дуже пізно прокинулось щастя,
Вже й морози скували поля,
Та палає сердечне багаття,
Де взялося воно, звідкіля?
Загуляло, ото й забарилось
На роки, та хоча ж не на вік.
Може просто мені це наснилось,
Чи мій фатум таке ось прирік.
Я не знаю завіщо подяка, -
Новорічний дарунок мені…
Січень дощиком тихо заплакав –
Поцілунком далекій весні.