Ліна Костенко.(нар.1930)В ті вечори задумані, чудові...
Задумчивыми вечерами, в поле,
на золотой околице села,
он заглянуть в глаза пытался доле,
а доля очи робко отвела.
И он спросил: - Почто глаза отводишь?
Она ему: - Зима. Мороз, - в ответ.
Былое — поле, где давно уже не ходишь.
И в будущем тебя, как видишь, нет.
С украинского 10.04.18.
* * *
В ті вечори задумані, чудові
на золотих околицях села
він, може, глянув у обличчя долі,
а доля, може, очі одвела.
І він спитав:— Чого ж ти їх одводиш? —
Boнa сказала: — Холодно. Зима.
Поглянь у поле,— ти вже там не ходиш.
В майбутнє глянь — тебе вже там нема.