Очі твої, що дарують тепло,
Я покохав іще в юні, -
Тільки від тебе мене віднесло
В далеч, де ночі безлунні.
Темінь суцільна? Цього не скажу,
Тиж-бо з’являлася часом, -
Та не посмів подолати межу,
Щоб залишитися разом.
Смілість – несмілість, а двоє діток –
Для почуттів перепона.
Та настає вирішальності крок
Щастя сердечного дзвону.
Тож, я до тебе таки поспішу,
Щоб освітити всі ночі,
Та остаточно зітерти межу –
Знову влюбитися в очі.