Не бачу жодної причини,
Щоб не зійтися нам обом,
А ті минулі роковини
Майнули незабутнім сном.
Пробач мені, що спохватився,
Мабуть запізно, бо літа
Вже підказали: марно злився
І дні – все будні, не свята.
То як вернути зрілим світлом
Цю осінь, ні, не на весну, -
На «бабине» чарівне літо,
Хоч на хвилиночку одну?