(триптих)
1
Почуття донести я не зміг,
Розгубив їх і йота остання,
Ніби крапля душі покаяння
Залетіла в нетаючий сніг.
Пробачай за відсутність тепла,
Бо зима наступила раптово –
Заморозила серце і слово
Й назавжди в неминуче втекла.
2
Ти пробач за чорноту мовчань,
За пробіли часті між словами,
За холодність рідких зустрічань,
Та чого не сталося між нами,
Бо минув душевний буревій, -
Травень різко перейшов на січень,
Розіславши сніговий сувій
Заморозком слів і цілих речень.
3
Сніг на землі і на небі сніжок,
Сніг у волоссі, який не розтане…
Подих життєвий, знайди хоч в останнє,
Затишку ніжного теплий стіжок,
Щоб заховатися в нім від нудьги,
Від заметілі холодної днини
Та залишити в минулім провини,
Під завиття снігової пурги.