Байдикують - перемовки, посмiхнись

Неонила Морозюк-Мила Бренер
Ото йшла ся, по кропиву стрівся ми - Ваван
А пішла я по пополин де всявсь, ще й Максим
Вийшла ся, до лісу стріла ще, сімох до бісу!
Я на гору подалась, плентався і ще й Панас!

А тепер ото думаю, що то і робить, воркую
Що си мам діяти, з файним тим - Героєм! (Мухуєм)
То тепер чи не до сміху, бо залапав ся по міху! 
То напене, був не він, а сусіда - Северин!

Добри вечор добрі люди! Хай вам файно буде!
Біля двору бузина, а за тином, тамичка калина!
Чоловік мій то біг зна, все волоче за Кулиною!
Вчера пізняво прийшов помага, тішився Мариною!

Ото гарний в мене муж, ще мам два - сусіди.
І не сіють, не орють, зародили самі є завсіди!
Один пиє самогон, інший каже, що сохрани боже,
Смокче бражку, товче макогон, мій шука Наташку!

Сусід, сади обріза, мовить, що весна - запахла
А мій каже, що лоза, чо вчепилась нашая зачахла!
Ото вже час бульбу закопати, а мій чуха штани,
Каже, нащо тож свиняча іжа, будем хрін збирати!
 
Весна-літо! Сусід поле, підгортає, сіно косить,
Мій Пилипко, мудрий муж, пляшечки все - сушить!
Отож не спіша! Знову - бабо не бурчи, як просінь,
Ти ся розсмішила! Яка тобі, уже в чорта - осінь!

То ще буде - одне літо, та куди скажи спішити
Ти йди бульду дістивати, а я трохи - полежати!
Може, по греби ще йди, я в полумиску складати!
Ото вже нагородив Господь, мусим - вікувати.

У сусіда жінка мила, нам з тобою - нудьгувати,
Ото доленьки зазнав і дідунь казав ня не спішати,
Щоби не женився. Та не слухав - батька, неньки,
Що поробиш, закортікртіло, бо хотів до дівки!
 
А теперки, сонце смалить, мушу посидіть в затінку,
Та не довго, чую носом, що сусіда жене - горілку!
Ото мушу я вставати, в таку страшну спеку, днину
Та затінком діставатись, бігти, куштувать свіжину!
 
Таки прибігцем, затінком, я добрався до паркану,
Ген собака, в біса взявся! Та поцупив за свитину,
Я горлаю - не рави прошву!  Тай сусід не мліє!
Що тобі, за чим, по що прийшов, ще й мене питає!
 
Ти пускай скоріш мене, псину забирай, послухай
Ні відповіда, йди собі до своі хати, та - хутчій!
Бо до жони твоі, кум прийшов, вже дяк, твій Мусій,
Гріхи буде відпускати, облизня тобі б си не піймати!

  09. 04. 1994.