На мій останок терпких днів –
І сонцем зорі.
У мріях бачити хотів
Свій вік без болі.
Сягти пустелею мети,
Чи серед люду.
Не стане сил до тебе йти –
Повзти я буду.
Тебе сховала далечінь,
Мов лик примари,
Одна залишилася тінь
Тремтінням хмари.
І спека, і мороз, і сніг –
Усе на мене.
Та слід, що не згубити зміг –
Життя поверне.