Зникли роки молоді,
Мов співучих пташок зграя
І небесній пустоті
Пізня осінь догорає.
Все в якусь минуло мить,
Що мигнула ніби сполох, -
То немилості творить
Непідкупний вічний Молох;
Тільки він один віта
Перемол за перемолом.
Сигмою, чи може колом,
Вік нестримно проліта.