Той, хто не здатний до самопожертви

Владимир Александрович Наумов
Той, хто не здатний до самопожертви, -
Він каже, що душа іще холодна.
А сам уже і не живий, не мертвий,
Давно-давненько спиляна колода;
Кора на котрій з’їдена червою
І серцевина сміттям почорніла,
Де все навкруг по-за-росло травою,
Яка під зиму зовсім оніміла.
Ну, що поробиш, бо таких немало.
Байдужість – це у них життєве кредо.
Коптіння їх не стане самоспалом,
А префіксом маловажливим «недо».