Ти полюбляєш єхидства безсовісну мову,
Кажучи розуму зверхність, його широту,
Та потряси головою – побачиш полову,
Тож і відчуєш глибинну мізків пустоту,
Що зачалася химерой в болотній твані,
Лише для того на сміх ще піднять?
Покопирсатися пальцем у болісній рані
І упіймати для серця свого благодать.