Сину мій, тебе я розумію:
Ти весь час працюєш лімітою,
Та і я на безгрошів’ї млію,
В одурманеності самотою,
Хоч весь вік пропрацював на неньку, -
То і що? Картина теж не маслом –
Пенсію отримую куценьку, -
Жити краще – залишилось гаслом.
Що тут вдієш? Гроші теж папери,
Тільки їх не зробиш із газетки.
І жаденні пси-міліонери
Не відкриють гаманці-барсетки.
Банки вже жиріють від лихварства,
Уряди погрязли у крадіжці,
Бо із бидла виростає панство,
Що карбує шлях свій у злодійстві.
Тож виходить: тільки за кордоном
Можна гнути не безплатно спину
І свій день поповнити гормоном, -
Розумію я тебе, мій сину.