Ода Мухибби
"Ты мой мускус и амбра свет,
Ты мной любимая душа,
Ты моя сущая звезда,
Ты свет сияющей луны..."
*
Іще не порвані вітрила,
Ще хвилі гладять,
А не б'ють.
Уже не чайку легкокрилу,
Рабиню в Турцію везуть.
Іще не віда полонянка
Свою добу, свою судьбу,
Ще сниться мамина зорянка
І не віщує боротьбу.
Ще стільки не...
Та вже довкола
Кричить скривавлена душа
Своє високе світле соло
Тобі, великий падишах.