Діагноз є такий – байдужість!
Хвороба слабкої душі.
Коли обминаєш калюжі,
Відсидітись зручно в тиші.
Чужі не потрібні страждання,
Так краще, не бачити їх.
В колисанці – власні бажання.
Вони – осередок для втіх.
Напевне, і зараз так сталось:
В дорозі конфлікт назрівав.
Сумління чомусь завагалось,
А опір у жертви спадав.
Візьми, простягни свою руку!
І слово нагальне твоє
Врятує і дасть запоруку,
Що все таки людяність є!
Поклич, розбуди поклик серця!
Байдужим не будь, озернись!
Очистяться води озерця.
Як гарно навкруг, посміхнись!
07.04.2018