Всі поети, мабуть, мовчуни
Та розбурхати не важко мову,
Доторкнутись до тепла струни,
Що таїть пісенності основу.
А вона, основа, зазвичай
Не хова у глибочінь причину:
Ти налий в чарчину, та не чай, -
Поруч розташуй красу – дівчину, -
І тоді почуєш серця злет,
Всю розкутість чарівного слова,
А мовчання – то лишень покрова,
Бо поет в житті – завжди поет.