Життя квітуче відцвіло
І зрілість майже перезріла…
Потроху слабшає крило,
Зів’яли нехіттю вітрила,
Та серце ніжність не втрача
Й думки ясніють, ніби зорі, -
Молюсь за долю онучат
І за шляхи їх неозорі.
Щоб їм – попутний вітерець,
Щоб світло відкривало очі,
Щоб їхні дні і їхні ночі
Знайшли таки собі взірець.
07.2012 р.