Комусь святить у Паску ковбасу
А я лежу прив'язаний до ложа
Я досі хрест хвороб своїх несу
І кожен день за це я славлю Бога
Скількох сварок не сталось через них
Скількох людей я не образив
Бо мудрістю Всевишнього закляк
На ліжку у хворобах й язвах
Здавалось би і свята не відчув
Хвороба ж - це не радісна година
Але як Ти, Господь, премудро вразумив
Бо лиш тепер ціню я, що таке родина
Чекаю я із церкви на батьків
Щоб розговіться, сум думок відкинуть
Бо як себе уже Ти воскресив
Ти воскреси, будь ласка, Україну
Ту саму, де горять мої церкви
Де вже п'ять років ворогують браття
Ти світлом Воскресіння просвіти
Нас тут усіх, бо згинем ми, прокляті
Але хай воля збудеться Твоя
Бо кращої не може бути долі
Ніж скажеш Ти, а ми, як ті малі
Прийдем, наплачемось як в матернім подолі
Ти дай нам сили примиритись всім
Ти нам прости усі наші провини
В день Воскресіння зглянься, пригорни
Ти нас, дурних, і неньку Україну