Рядки цікаві йдуть мені по-п’яні,
Не часто п’ю, а тому і мовчу, -
Та почуття шалено ураганні
Тоді здаються зовсім по плечу.
Чудово знаю, що горілка губить,
Та надолужить час собі своє:
В останню мить, коли зів’януть губи,
Ніхто чарчину повну не наллє.
І оселедця з чорним житнім хлібом
Люб’язно вже мені не піднесуть.
І хоч ти д’явол, а чи ангел з німбом –
В вині, як кажуть, і таїться суть.
І ось тому-то не полишу ліру,
Хоча на ранок і пізнаю біль:
Святе і грішне, аби тільки в міру,
Як мед на рану і на душу сіль.