В Українському селі, в піску коло хати,
Гралися малі подружки веселі дівчата.
Виробляли із піска, все що получалось,
З кружки кекс, пампушка з миски, от за хлібчик взялись.
Но із кружки хлібчик ніяк не получався,
Щось побільше треба взяти, щоб хлібчик удався.
Зайшли в хату пошукали, макітра попалась,
Обрадувались дівчатка, що форма підібралась.
Замісили з піска «тісто», в макітру поклали,
Дали, щоб хліб підійшов, тай в піч його сажали.
Каже Леся; Ну, що Люда, будемо виймати?
Тільки, як його із форми будем доставати?
Ось макітру у верх дном ми перевернули,
Подумали, чи нічого зробити не забули.
Попробували хліб достати, но він не виймався,
У макітрі пісок-тісто хорошо держався .
Що ж робити? Як же будем ми хліб доставати,
Так щоб його форму нам не поломати.
Взяла Леся палку і Люді сказала;
Я придумала! І палкою по макітрі дала.
Із макітри лиш куски в піску получились,
Ми злякались, но сльозами своїми не вмились.
Каже Леся; Що ж робити? Де макітру взяти?
Прийде Мама із роботи, що буду казати?
Подивились, по часах до вечора далеко,
Каже Леся; пішли до Баби вона тут не далеко.
В Костянтинівці у Лесі Баба проживала,
Лиш на неї Леся всю надію мала.
Сказала Люда; що ж пішли, а ти дорогу знаєш?
Я була там, тако полем йдеш собі шагаєш.
Вийшли ми за край села, на поле ступили,
По горохляному полі перші шаги робили.
Йшли стручки гороху весело збирали,
На прямки через все поле, ось так ми шагали.
Но з гороху поле вже скоро кінчалось,
Із пшениці поле друге начиналось.
По пшениці, як два зайці, весело скакали,
Так ми в Костянтинівку з Лесьою попали.
А у Білі Батьки наші вже прийшли з роботи,
Ох задали з Лесьою ми для них заботи.
Глянули, а нас нема. Куди вони ділись?
Де ховаються від нас і що тут зробилось?
Вони ж обидві ще малі ,де нам їх шукати?
Одній чотири, другій п’ять, куди пішли від хати?
Обшукали все село, а дітей немає,
Ніхто їх ніде не бачив, і ні хто не знає.
Лесін Брат сказав; Я знаю куди вони ділись,
Вони розбили макітру, тай в Костянтинівці напевно опинились.
Як і хто прийшов за нами, не припоминаю,
Но я цю прогулочку часто споминаю.
08.04.18 р.