Вранішня зіронько,
Сонечко східне,
Пісня досвітня
В краплях туману…
І закохалося
Серденько рідне
В пісню квітневу,
Мов би в оману.
Сонечко висвітить
Та обігріє
Роси холодні
Хоч на часину.
Серденько мліє
Про ту єдину
В світі дівчину.
Буде взаємина,
А чи не буде –
Сонечко зійде,
Мо, для другого.
Тільки залишиться
Пам’яттю в грудях
Подих безмірний
Ранку святого.
серпень, 2008 р.