Ти була чиясь, була чиясь,
А тепер моя одна навіки, -
Я для тебе зараз раб і князь,
Ти для мене – чудодійні ліки.
Я тебе давно любив-кохав
І чекав вже понад 20 років.
Обмілів мій почуттєвий став,
Без твоїх весняно теплих кроків.
Без твоєї посмішки і сліз,
Без цвітіння, паводків, спокою…
Став вербою рідкий верболіз,
Мілина заряскла окугою.
Та жива, іще жива вода –
Б’є на дні, як і раніш, джерельце.
Нас з тобою розвела біда,
Та з’єднало незрадливе серце.
11.07.2008 р.