Зустрічав я без тебе світанок
І один в надвечір’я іду.
Бо до тебе не знав дів-коханок,
Чи на щастя, а, мо, на біду.
Що поробиш, така вже нірвана,
А життя – це суровий Гуру…
Ти пішла, о, мій Боже, зарано,
Залишив мене в темнім яру
Не цілованим і не зігрітим,
Без прощання, без, навіть, «пробач».
Серед осені, посеред світу,
На дорозі із сліз і невдач.
березень, 2008 р.