Пробач... Я не такий, як ти собі намалювала.
Не та палітра та не ті напів-тони...
Мій кольор темний, бо забарвлення замало
На Місяця зворотній стороні.
Я не збудую тобі замків в білих хмарах
І, навідь, зірку з неба не зніму...
Цей світ, не наче схибив на примарах,
Плодить хімери та закликує чуму.
Не маю в своїх звичках руйнувати
Чи правити комусь його життя.
Мої думки ти можеш прочитати,
Та школа в кожного своя, для майбуття.
І не торкнувшись твоїх плеч, промовлю - "Знаєш,
Не бійся змін, та не вбивайся від невдач!
Як зрозумієш це - то все ти подолаєш.
Ну, а тепер - бувай..." Пробач...