Осяє усе навкруги
Та щира усмішка одраз,
І сонячніш стане тоді
В душі, та й на серці в цей час.
Вона як той сонячний промінь,
Що світ наповняє ще зрання.
Ласкаво окута й зігріє
І жити пробудить бажання.
То усмішка, мало їй треба,
Лиш світу відкритись охоче.
Прийняти таким як і є все,
Любов’ю наповняться очі…
Розтануть усі перепони,
Де усмішка мило просяє.
Відступлять всі різні закони
І праведність світ наповняє.